Кров

Чогось болить за Україну, як за малу оту дитину,
що палець врізала ножем, плаче нишком і боїться
і хоче десь в куточок зачаїться, щоб не нагримали бува,
що кров даремно пролива, свою рідненьку кров
із себе випускає, тоді, коли чужої вистачає...

На всі дива на всю журбу, ви тільки киньте у юрбу,
одне руде, руде слівце, і полетить усе і загориться,
і кров проллється і душа заб'ється нишком, як дитина,
що гралася ножем тоді, коли стогнала Україна,
у демократів під дверима. І знаєш, ти, кров не болить,
коли не з тебе цебенить.
Автор: Андрій Поліщук