Рідна Мова

Мово рідна
колискова материнська ніжна мово!
Мово сили й прорости,
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово - крик любові,
Сміх і радість немовляти
Неповторне слово "Мати"
Про життя найперше слово...
Друге слово - гімн величний,
Гімн звитяг і клекіт орлій
Звук "Вітчизни" неповторний
І простий, і предковічний...

Ну, а третє слово- "Мила"
Буря крові, пісня рвійна
І така як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна...
Перейшов усі світи я
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати.
серед мов одна лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідно мово!
Мово - пісня колискова.
мова - матері вуста.

Кров

Чогось болить за Україну, як за малу оту дитину,
що палець врізала ножем, плаче нишком і боїться
і хоче десь в куточок зачаїться, щоб не нагримали бува,
що кров даремно пролива, свою рідненьку кров
із себе випускає, тоді, коли чужої вистачає...

На всі дива на всю журбу, ви тільки киньте у юрбу,
одне руде, руде слівце, і полетить усе і загориться,
і кров проллється і душа заб'ється нишком, як дитина,
що гралася ножем тоді, коли стогнала Україна,
у демократів під дверима. І знаєш, ти, кров не болить,
коли не з тебе цебенить.
Автор: Андрій Поліщук

Крути

Земля кричить,
Земля благає,
Не треба більше мертвих тіл,
Не треба болю і страждання,
І сліз, і крові, і зітхання,

Дітей погинуло багато
За Україну йшли вони,
За Україну ,помирати,
У бій нерівний,воювати,

Московське військо,п’яні хами,
У бій кривавий подалось,
Багато їх було,чимало,
І море крові розлилось,

Та кров орошувала землю,
І трупи всі лежали вряд,
А матері ридали, СИНУ!!!!!
Та часу не вернуть назад,

Дітей погинуло чимало,
І досі чути де-не-де,
Як там на Крутах,на тих шпалах,
Земля розірвана гуде.
Автор: Перебендя Лютий 2008

Крук

Чорний крук хижо сидів на могилі,
І кричав про біду на Україні,
Кричав про москальську расу нечисту,
І про її кляту мову гнилисту,
Кричав про нещастя біди й незгоди,
І про бруднющі Дніпровії води,
Ще заїкався про мови державні,
І про кацапський народ „праваславний” ,
Що українці „хохлами” вже звуться,
І волі ніколи вони не доб’ються
Що ми є ніхто, і звуть нас ніяк,
І жити ми хочемо лиш надурняк,
Довго ще крука того було чуть,
А ви вже подумайте, як його звуть!
Автор: Перебендя

Українська мова

Діамант дорогий на дорозі лежав,
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Автор: Володимир Самійленко 1885

Лента за лентою

Вже вечір, вечоріє
Повстаньське серце б'є
А лента, за лентою
Набої подає.

Приспів:
Ах, лента, за лентою
Набої подавай
Український повстанче
В бою не відступай.

Ах, лента, за лентою
Колишеться трава
Йде армія повстанців
Це армія — УПА.

У марші цілу нічку,
А в ранішній зорі
Почалися завзяті,
Запеклі бої

А ворог атакує
І преться щосил —
Юнак-кулеметник
Їх вправно косив.

Як сонце сходило,
Втомлений юнак:
Упав він ранений,
Упав він навзнак.

До нього санітарка
Поспішно іде,
В обличчя вдивляючись
Його впізнає.

Він в неї вдивляєсь —
Пече в грудях рана,
А біля кулемета —
Дівчина кохана.

А ворог атакує…
В останній момент —
І знову відізвався
Затихлий кулемет.

Хто любить Україну,
Хто любить свій народ
Той піде у повстанці
Без всяких перешкод.

Ми будем карати
Ще й різати ножем —
Прокляту комуну
З України проженем.

Розіб'єм мадярів
Румунів, ляхів
За Волгу проженемо
Проклятих москалів.

Були у нас повстанці,
Тепер у нас “Тризуб”,
Москалику тримайся,
Ми б'ємо три за зуб.

Там, під Львівським замком

Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.

Він лежить, не дише, він неначе спить.
Золоті кучері вітер шелестить.

Над ним стара мати стомлена стоїть
І до свого сина тихо говорить:

"Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Були б тя не вбили, якби не війна.

Було вас у батька п'ятеро синів;
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.

Як ти був маленький, батько воював -
Він за Україну голову поклав!"

Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав.

Рідна Україна

Рідна Україна - мова солов’їна,
Золоте колосся, маки у житах.
Край воріт - калина, верба, яворина,
Храми і світлиці в барвах-рушниках.

Рідна Україна - то душі краплина,
Пісня журавлина у ранковий час.
Рідна Україна - то земля єдина,
Що сходив ногами босими Тарас.

Рідна Україна - пара лебедина,
Озеро бездонне і стрімка ріка,
У саду хатина - біла сорочина,
Стежечка-стежина в зелен-споришах.

Рідна Україна - за столом родина,
Яром-долиною стелиться туман.
Батькова розмова - тиха, вечорова,
Мамина молитва - вічний талісман.

Мова

Звеличуйте мову, діти дорогенькі,
Ваших дум основу, дар рідної неньки
Вона вам допоможе дивосвіт відкрити
І в любові Божій честю дорожити.

І пісню любіте, як сонце, як квіти,
В життя з нею йдіте, українські діти.

Чином гімн прославте з Тризубом золотистим,
Свій стяг синьо-жовтий в світ несіть врочисто.

Як зіницю ока бережіть свободу,
Що в борні жорстокій здобута народом.

Козачата

Ми маленькі козачата,
Станем справжніми людьми.
Ми кохаєм рідну пісню,
Україну любим ми!

Україна - наша мати
І про неї вільний спів.
Ми-веселі козачата,
Ми-нащадки козаків!

Ми шануєм рідне слово,
В ньому вірність і краса.
Ми-маленькі козачата,
Наша пісня не згаса!

Хай злітає рідна пісня,
Наче чайка в небеса.
В ній-ясна душа народу,
В ній надія і краса!

за Україну!

Він за Україну, за свій рідний край,
Щоб по Україні не ходив москаль.

Тече річка Тиса, в ній московська кров,
Москалів ми били, будем бити знов.

Там під Львівським замком хрест березовий,
А на тому хресті Тризуб золотий.

Українка

Українка я маленька,
Україна моя ненька,
В неї щира я дитина,
Добра,люба та єдина.

Вірна я дочка народу,
Бо козацького я роду.
Щиро я її кохаю,
Краю кращого не знаю.

Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
українцям помагати,
Україна - моя мати!

Ой у лузі червона калина

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти наших українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали Стрільці Українські з москалями тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні Січових Стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калино, рости до гори,
Не журися, славна Україно, ми твої сини.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт,
Не журися, наша Україно, маєш славний рід.
Білим цвітом червона калина уквітчається,
Славним родом наша Україна, гей! гей! прославиться!

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Любіть Україну

Любіть Україну.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Автор: Володимир Сосюра

Українцям

Де ж це ви поділись, рідні українці,
Куди ж це вас закинула доля нелегка,

Нам триматись разом треба, а не поодинці!
Щоб із малої річечки вилилась ріка,

А коли вже виллються води всемогутні,
І затоплять все москальскеє сміття,

От тоді ви скажете «Слава Україні
Не дарма прожили ми своє життя».

Автор: Перебендя

Присяга вояка Української Повстанчої Армії

Присяга вояка Української Повстанчої Армії.
Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7. з 1.VІІ.1944.

Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Унраїнським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.